Як маленькі луганчани співали «Волинь моя» на Світязі

Як маленькі луганчани співали «Волинь моя» на Світязі

Цього року на Волинь приїхало п’ятнадцять діток зі Старобільського району Луганської області. Це були переможці олімпіад та учнівських змагань, яких супроводжувала вчителька Чмирівського НВК та член місцевої самоборони.

Їх включили у програму мовного табору «Сузір’я» Маяківського НВК. У таборі діти мали свій загін «Джура» та брали участь у його роботі. Вони привезли пісенні та танцювальні дарунки для волинян.

 

Коли маленькі луганчани приїхали, Олег Твердохліб подарував їм бандани з логотипом динозавра від Спілки Воїнів АТО. Адже, воюючи на Сході у підрозділі з назвою «Динозаври», вони і познайомилися з цими дітками та їхніми родинами під час військових операцій у місті Щастя, Сватово та Новоайдар. Він привітав діток на нашій Волині та, вручивши подарунки, познайомив із символікою організації.

 

Спілка Воїнів АТО допомогла організувати їхній відпочинок на Світязі, каже Олег Твердохліб:

«Коли дітки приїхали до Шацьку, член нашої спілки Анатолій Оксентюк, колишній афганець та десантник, надав свою власну базу відпочинку «Пристань» для них. Це добра справа, першочергова для України, і ми дуже вдячні Анатолію».

                                                            Члени спілки з Анатолієм Оксентюком
 

До організації відпочинку гостей долучилися голова райдержадміністрації Ігор Ярмольський та депутат облради Ігор Чорнуха, які надали транспорт та бензин.

А Сергій Рижков із Волинської Самооборони забезпечив безкоштовний відпочинок у «Ареналіні», де гості дивилися ЗD фільм, стрибали на батуті та грали у боулінг.

Діти побували у Луцькому замку, парку та зоопарку. Також Валентина Бондарук у музеї села Княгинінок провела для них майстер-клас по виготовленню дерев’яних іграшок. До слова, їм так сподобалось, що після повернення додому дітки телефонували та просили надіслати ще якісь схеми для виготовлення іграшок своїми руками.

Також гості побували і на святковому богослужіння на свято Вознесіння Христового. Їм подарували іконки та невеликі молитовники. Отець Михаїл Бучак, військовий капелан, відслужив святкове богослужіння у  храмі пресвятої Покрови. Він каже, що саме так, Бог єднає Україну:

«Співпраця на такому рівні, з дітками єднає Схід і Захід значно більше, ніж політика».

        

        

 

Психолог НВК Інна Новосад провела для луганчан декілька тренінгів. А з вчителькою Наталією Смірновою, вчителькою історії Маяківського НВК, діти відвідали музей скансен (під відкритим небом) у смт. Рокині та побували у будинку Лесі Українки у Колодяжному.

Вона розповідає, що  завдяки зусиллям директора школи маленькі луганчани потрапили на мовний табір:

«Дуже хороші дітки, вони танцювати, співали з нами, виступали в українських костюмах. Серед них було багато переселенців у своїй області. Ми з ними – один народ. І було дуже радісно, коли вони співали «Волинь моя», «Ще не вмерла Україна» та вивчили наш маяківський гімн. Тут вони замовляли вишиванки собі і своїм рідним, знайшли друзів і обіцяли приїхати ще. Також вони намагалися говорити українською і плакали, коли ми прощалися на вокзалі».

 

Директор Маяківського НВК Євген Возняк каже, що зробити їхнє дитинство щасливим – наш обов’язок:

«Дитинство  не має кордонів, це найкраща пора життя і завдання дорослих – зробити, щоб спогади про нього були найкращими. Це наш обов'язок. Бо ці діти – носії українського на Сході».

 

Маленькі поляки, які також відпочивали у мовному таборі у Маяківському НВК, спілкувалися з членами нашої організації та дітьми з Луганська. Вони розповіли, що у Польщі нема однозначної позиції щодо війни в Україні:

«Нам дуже цікаво розмовляти з ними. Адже діти живуть на Сході і вони знають, що там відбувається насправді. Бо в нас часто говорять, що це просто громадянська війна».

Наталія Івашко, голова Луганської Самооборони, пише, що ці діти - справжні патріоти і хочуть пізнати всю Україну.

 

Поміж усього іншого, важливо, зробити так, щоб нове покоління, яке росте під звуки пострілів та лякається «Градів» знало, що від краю до краю Україна – Їхня. Що тут їх завжди чекають, адже це їхній Дім.