Розстріляних українців вшанували у селі Піддубці

Розстріляних українців  вшанували у селі Піддубці

 У селі Піддубці за рішенням громади встановили пам'ятну стеллу 17-тьом піддубівцям, які загинули від рук енкаведистів 1941-ого року. В той день, за офіційними джерелами на подвір'ї Монастиря бригіток розстріляли з кулеметів та кидаючи гранати більше 4 тисяч українських патріотів за один день. Очевидці, казали, що тоді з подвіря струмком до Стира текла кров розстріляних людей. 

 


 

 

Владика Михаїл, який приїхав вшанувати память героям, освятив стеллу та закликав присутніх помолитися за вбитих патріотів:

«В цей день було розстріляно біля 4 тисяч волинян, які були у списках. Ніхто незнає цифри. Ця трагедія замовчувалася досі. Їх арештовували, за те, що вони хотіли бути господарями на своїй землі, говорили про Україну, говорили про самостійність. Якщо ми плюндруємо цю історію, ми плюндруємо рідну землі, це плювання на самого себе. Якщо ти плюєш на рідний прапор – ти плюєш у лице рідній мамі, яка його в свій час носила за серцем і переховувала. Тому що - це символ. Символ, за який людина віддає життя. Я також за мир на Донбасі, але за мир не на колінах. Це не мир. Це приниження і ганьба».

 

Під час мітингу пам'яті, голова спілки Воїнів АТО Волині Олег Твердохліб та голова координаційного центру спілки Ярослав Мудрик нагородили бійців села за службу та перемоги, волотерів, активістів та тих, хто допомагав встановлювати стеллу пам'яті. Серед них, - і голова сільської ради Борис Горбатюк, який, незважаючи на протести батюшки московського патріархату, зробив усе, щоб вшанувати розстріляних піддубівців. Він звернувся до односельчан, згадуючи розстріляних молодих хлопців та дівчат, які брали участь у діяльності товариств "Просвіта" та "Наша хата", творили нашу Україну і за це поплатитилися життям. Також він закликав СБУ втрутитися у ситуацію:

 

«Ми вирішили самі відновити справедливість, своїм коштом відновити памятник розстріляним піддубівцям, який вже там був колись. Я хочу звернутися до Служби безпеки України, нехай вона проведе розслідування про те, що відбувається у церкві, про нашого отця Миколая, який навіть інколи не хоче благословляти продукти, які ми відправляємо на Схід». - Каже сільський голова.

 



 


 

74-літній житель села Олексій Якимчук прийшов вшанувати свого дядька: «Мого рідного дядька забили у тій тюрмі. Я прийшов сьогодні його вважити, він хотів всього нам хорошого. В мене було два дядьки, двох на фронті забили, а його в тюрмі. Хай йому буде Царство Небесне».
 

     Але були й ті, хто проти вшанування розстріляних українців - місцевий батюшка московського патріархату напередодні сказав, що на території церкви не буде Українського прапора та назвав його ганчіркою. А під час встановлення пам'ятної стелли піддубцям, чоловіки з довгими бородами (як у батюшок) записували на камери та фотографували дійство. До слова, вони описували ситуацію "комусь вищому" по телефону, кажучи: " їх багато... зібралися тут... піднімають прапор."


А  відразу після урочистостей, українофобний священник написав заяву у міліцію на сільського голову. У заяві він зазначив, що "Борис Горбатюк незаконно підняв прапор України", - держави, у якій ми живемо. Очевидно, для служителів Московського патріархату у Піддубцях, і не тільки, рідна нашому народу жовто-блакитна символіка – чужа і бридка настільки, що вони  називають її ганчіркою. Цікаво, чому священники Московського патріархату неусвідомлюють навіть те, що самі діють незаконно і мали б нести кримінальну відповідальність за таку образу нашої  національної гідності.

   Також до абсурду дивує реакція міліціонера, який прийняв заяву та змусив сільського голову писати пояснюючу, чому той дозволив собі підняти рідний прапор за розстріляних патріотів. Адже, відомо, що міліціонер має на власний розсуд приймати заяви, тобто, - лише в тому випадку, коли бачить у зверненні справді описаний злочин. Чому ж тоді для районних правоохоронних органів, підняття Українського прапору здалося протиправним? Чому вони не звернули уваги на те, що батюшка зовсім не усвідомлює, що Україна вже давно вільна та незалежна.  

   
 Проте, в Піддубцях живуть справжні патріоти своєї землі, які пам'ятають її тяжку боротьбу за незалежність та своїх рідних, розстріляних енкаведистами. Для встановлення пам'ятної дошки всіх зусиль доклали активні, патріотично налаштовані жителі села.

Громада села надала фінансову підтримку вдовам воїнів, які загинули в АТО.


До слова, багато піддубівців прийшли на мітинг - тут були і старі, і малі, та майже всі прийшли - у вишиванках.

 

 

Піддубівці кажуть, що число тих, хто відвідував службу у храмі відчутно скоротилося. Адже, там живуть справжні патріоти своєї землі, які памятають її тяжку боротьбу за незалежність, памятають своїх рідних, розстріляних енкаведистами.

Пройшло майже 40 років від їх вбивства, але українці досі борюся навіть «зі своїми», за те, щоб, як і колись на допитах, після, яких неминучим – був розстріл, гордо сказати у відповідь на питання про «гражданство» від енкаведистів: «Українець!». Та подекуди, як і в тих камерах, де вмирали молоді хлопці і дівчата, чується чуже і насмішкувато озлоблене:  «НЕТ такого гражданства!».

 

І помиратимуть на Сході за найдорожчу у світі країну люди, які понад усе цінують свободу до того часу, поки в когось в голові серед мирного населення, буде звучати безапеляційне «нет. такова. гражданства».